Щороку, в третю неділю травня Україна вшановує пам’ять мільйонів наших співвітчизників, які стали жертвами масових політичних репресій тоталітарного комуністичного режиму. Цього року День пам’яті припадає на 17 травня – день скорботи й глибокого осмислення трагічних сторінок нашої історії, нагадування про політичні репресії сучасності.
У 20-50-х роках ХХ століття десятки тисяч українців були незаконно ув’язнені, розстріляні, заслані до Сибіру та Казахстану лише за свою національну самосвідомість, прагнення до свободи, за слово, думку чи приналежність до « неугодного» соціального стану. Такі ж реалії сьогодення- правда супроводжується тиском і сумними наслідками. Тоді й зараз жертвами репресій комуністичного та кремлівського режимів став цвіт української нації.
Ми схиляємо голови перед усіма, хто зазнав нелюдських тортур, знищення і забуття. Пам’ять про них – це наш обов’язок, а також нагадування українській і світовій спільнотам, що подібні злочини не повинні повторитися.
Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, пам’ять про жертв політичних репресій нагадує: свобода і гідність- це здобуток, який ми маємо берегти й захищати. Російський імперіалізм є прямим спадкоємцем радянського терору, і його злочини не мають залишатися безкарними.
Пам’ятаймо! Тиранія та ідеологічне насильство мають згубні наслідки не лише для окремої людини, нації, а й для всього людства! Свобода, демократія та права людини не є формальністю – їх потрібно відстоювати та захищати!
Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників « червоного терору». Наш незламний спротив – від « Розстріляного відродження» до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю. Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання. Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації- це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність.
Сьогодні ми маємо свою державу, свою армію та незламну волю. Ми вивчили головний урок історії – тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди. Безальтернативний шлях, що веде геть від імперського терору- це шлях демократії і прав людини. І наша єдність на цьому шляху – найкраща відповідь на спроби ворога знищити українську ідентичність. Консолідація зусиль України та міжнародного співтовариства є очевидною необхідністю для подолання тоталітарних ідеологій, передусім нейтралізації злочинних дій і самого режиму держави – терориста російської федерації та її сателітів, які несуть загрозу глобального масштабу через дестабілізацію і провокацію збройних конфліктів у різних частинах світу.
Досягнення справедливого й стійкого миру, відновлення системи колективної безпеки можливі лише об’єднаними силами і послідовною політикою нейтралізації теротистичних режимів, зокрема ідеологічної та інформаційної.
Вічна пам’ять жертвам політичного терору.
Слава Україні!